Виїзд за кордон

Що потрібно враховувати при виїзді за кордон на автомобілі

• Платні дороги
  

  Платні дороги за кордоном — це автомагістралі, траси чи шосе, за користування якими водії повинні сплачувати певну суму грошей або зареєструвати платіж через електронні засоби оплати. Ця система існує у багатьох країнах світу і використовується для збору коштів на утримання та розвиток автомагістралей та інших шляхів зв'язку.
  Щоб скористатися платною дорогою, водії можуть придбати спеціальний пропуск або оплатити проїзд на пунктах збору оплати. Плата може залежати від відстані, яку водій подолав, або тривалості користування дорогою. Інші системи можуть використовувати спеціальні електронні прилади, фото- чи відеокамери для автоматичного зняття коштів з банківських рахунків водіїв, які користуються платними дорогами.
  Існують різні способи оплати за користування платними дорогами:
  1. Внесення оплати на спеціально обладнаних для цього пунктах;
  2. Придбання віньєтки - наліпки, яку клеять на лобове скло ТЗ;
  3. Придбання електронної віньєтки;
  4. Оплата за допомогою онлайн-сервісів.
  Орієнтовні тарифи на використання платних доріг у Європі:
   - віньєтка на 10 днів для легкових авто - 7 - 15 євро;
   - проїзд на автомобілі 100 км - 6 - 7 євро.
  Для водіїв, які не сплатили за проїзд, передбачено штраф, сума якого залежить від країни. Наприклад, найбільшої у Європі вартості може сягати штраф у Словаччині та Словенії (до 700 - 800 євро), найменшої - у Румунії, Угорщині (46 - 53 євро), посередніми обсягами штрафів вирізняються такі країни як Австрія (від 120 євро), Болгарія ( в межах 150 євро), Польща (500 злотих), Чехія, Швейцарія (від 196 євро).
  Перед виїздом за кордон рекомендовано ознайомитися з наявністю платних доріг у країні призначення, а також про способи оплати та тарифи, щоб уникнути непорозумінь і забезпечити подорож без ризиків, пов'язаних з втратою коштів.

• Екологічні вимоги до транспорту в ЄС
  

  Перед поїздкою за кордон на власному автомобілі необхідно визначити, чи належить він до дозволеної категорії транспортних засобів з огляду на кількість шкідливих викидів у атмосферу.
  Екологічні вимоги до транспорту в Європейському Союзі є надзвичайно суворими, і головною їх метою є турбота про здоров'я людей та стан навколишнього середовища. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), від 40% до 50% хвороб людини пов'язані із забрудненням навколишнього середовища, зокрема викидами транспортних засобів. У зв'язку з цим, ЄС визнає необхідність реалізації заходів для зменшення викидів токсичних речовин і шкідливих частинок у повітря.
  Стандарти Євро є ключовими для визначення екологічності транспортних засобів в ЄС. Згідно з Європейською економічною комісією ООН, екологічний стандарт Євро-1, який був упроваджений з 1993 року, обмежував викиди оксиду вуглецю (СО), вуглеводнів (СНВМ) та оксидів азоту (NOx). Пізніше в Європі були введені стандарти Євро-2, Євро-3 та Євро-4, кожен із яких суттєво знижував рівень викидів шкідливих речовин.
  Європейський Союз вніс ще суттєвіші зміни до стандартів викидів транспортних засобів з введенням Євро-5 та Євро-6. Євро-5, що діє з 2008 року, передбачає подальше зниження рівня викидів NOx, СНВМ та сажі. Наприклад, автомобілі повинні викидати в атмосферу не більше 180 мікрограм NOx на кілометр, також викиди сажі мають бути значно зменшені. Євро-6, запроваджений у 2015 році, ставить ще більш суворі обмеження, включаючи викид CO2 не більше 95 грамів на кілометр.
  Ці заходи сприяють не тільки зменшенню шкідливого впливу траспортних засобів на довкілля, але й створенню більш економічних та ефективних автомобілів.

• Тонування скла
  

  Іноземні стандарти, зокрема вимоги країн Європейського Союзу стосовно затемнення вікон на автомобілях є досить суворими. Ці норми регулюють тонування скла з метою забезпечення безпечних умов та контролю правочинності на дорогах. Власники транспортних засобів з високим рівнем тонування вікон можуть зіткнутися з обмеженнями при в’їзді до інших країн. Існують такі загальні вимоги:
  1. Задні бічні вікна і півсфери: затемнення задніх бічних вікон та півсфер дозволяється. При цьому світлопропускна здатність цих вікон не регламентується, що означає, що вони можуть бути затемнені на рівні, який ви оберете.
  2. Передні бічні вікна і лобове скло: передні бічні вікна і лобове скло повинні залишатися повністю прозорими або можуть бути обклеєні прозорою атермальною плівкою зі ступенем світлопроникнення не менше 80%. Це означає, що світло може проходити через ці вікна на рівні не менше 80%, що забезпечує відмінну видимість для водія та інших учасників дорожнього руху.
  3. Заборонене використання дзеркальної плівки: важливо зазначити, що використання дзеркальної плівки заборонене, оскільки вона може значно ускладнити видимість іншим водіям і вплинути на безпеку на дорозі.
  До виїзду за кордон важливо переконатися, що тонування вікон на вашому автомобілі відповідає стандартам країни, яку ви плануєте відвідати. Порушення цих норм може призвести до непорозумінь з місцевими правоохоронними органами та до сплати штрафів за це порушення. Тому важливо завчасно перевірити та відповідно налаштувати тонування вікон, щоб забезпечити комфортну та безпечну поїздку без ризиків. 

• Спеціальні утримуючі системи для дітей
  

  Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, дитяча утримуюча система - обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні, яка в разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, шляхом обмеження рухливості її тіла.
  Аналізуючи правила перевезення дітей у різних країнах, можна зробити висновок, що дітям належить пересуватися на автомобілі з використанням автокрісла, якщо їхній зріст не перевищує 145 - 150 см. Перед виїздом до іншої держави, водій повинен вивчити це питання та правила перевезення неповнолітніх пасажирів конкретно в цій країні, щоб уникнути штрафів та інших ризиків, пов'язаних із безпекою.

• Суворо заборонене перевезення дітей на передньому сидінні у Болгарії, Німеччині, Греції, Ізраїлі, Латвії, Португалії, Туреччині, Бразилії та ін. Дозволене перевезення дітей на передньому сидінні, але лише з використанням утримуючих систем у Австрії, Бельгії, Угорщині, Ірландії, Іспанії, Македонії, Нідерландах, Норвегії, Малайзії, Південній Кореї тощо.
  Дитячі утримувальні системи обов'язково використовують у всіх країнах ЄС, у Японії, Австралії, Новій Зеландії, Канаді і США. У деяких країнах використання автокрісел рекомендоване, але не обов'язкове: Бельгія, Фінляндія, Хорватія, Китай тощо.

• За кордоном існують суворі вимоги щодо дотримання правил перевезення дітей. Виїжджаючи за кордон з дітьми, водій зобов'язаний подбати про те, щоб його автомобіль був оснащеним автокріслом, яке відповідає віку, зросту та вазі дитини.
  Відповідно до Правил ЄЕК ООН № 44, існує 5 видів автокрісел:
  1. Група 0 - розрахована на дітей з максимальною вагою 10 кг (орієнтовний вік - від народження до 9 місяців). Розміщення у лежачому положенні, боком по відношенню до напрямку руху.
  2. Група 0+ - розрахована на дітей з максимальною вагою до 13 кг (орієнтовний вік - від народження до 15 місяців). Розміщення обличчям проти напрямку руху.
  3. Група І - розрахована на дітей з вагою в діапазоні від 9 до 18 кг (орієнтовний вік - 9 місяців - 5 років). Розміщення обличчям по ходу руху.
  4. Група ІІ - розрахована на дітей з вагою в діапазоні від 15 до 25 кг (орієнтовний вік - від 3 до 7 років).Розміщення обличчям по ходу руху.
  5. Група ІІІ - розрахована на дітей вагою в діапазоні від 22 до 36 кг (орієнтовний вік - від 6 до 12 років) Розміщення обличчям по ходу руху.